Нещодавно вчені досліджували, чому В-клітини втрачають ефективність із віком, спостерігаючи, як вони поводяться при трансплантації від старих мишей до молодих.
Наша імунна система стоїть на сторожі здоров’я та має вирішальне значення для «правильної» роботи всіх наших органів та тканин. Основні клітини імунної системи – фагоцити та лімфоцити (В- та Т-лімфоцити). Вони бувають різних видів і служать різним цілям в нашому організмі. Видалення пошкоджених старіючих клітин, які досягли незворотної зупинки клітинної проліферації та змінили клітинну функцію, а також сприяння загоєнню здорових органів та тканин – лише деякі з них.
Коли ми стаємо старшими, наш імунітет починає давати збої і стає менш ефективним. Зрештою це призводить до того, що практично всі інфекції чи хвороби стають серйозною проблемою. Віруси, від яких більшість молодих людей «відмахуються», такі як грип, можуть призвести до смерті у літніх людей. Хоча важко зрозуміти ускладнення зниження імунітету, це дослідження є кроком у правильному напрямку.
Білі кров’яні тільця, які називають В-клітинами, є ключовими учасниками імунного захисту від вторгнення патогенів, оскільки вони виробляють антитіла – Y-подібні білки. Потім імунітет може боротися з інфекціями, пов’язуючи ці білки із цими місцями.
Наші В-лімфоцити також є частиною вікового зниження імунітету і демонструють ознаки зниження, пов’язаного зі старінням. Точний механізм, що лежить в основі цього, залишається недослідженим. Чи реагують клітини на зовнішні чинники, чи вони ушкоджують і змінюють свою роботу самостійно? У спробі знайти вирішення цієї проблеми, вчені трансплантували В-клітини від старих мишей молодим.
Згідно з наведеними тут фактами, В-клітини, що старіють, функціонують більш ефективно в молодому організмі. Навіть якщо відбуваються вроджені процеси, такі клітини можуть працювати краще, тільки якщо їх помістити в молодше тіло.
Вакцини зазвичай працюють шляхом вироблення нейтралізуючих патоген антитіл для боротьби з (повторними) інфекціями. Рання постімунізація зі спеціалізованої мікроструктури, яка утворюється у вторинних лімфоїдних тканинах, званих зародковим центром, який продукує довгоживучі антигенплазмоцити або іншими словами клітини, що секретують антитіла, – це те, як клітини, що секретують антитіла відокремлюються від В-клітин. В-клітини у людей похилого віку немає фундаментальних відхилень при проліферації і диференціювання. В-клітини, які продукуються з клітин-донорів літніх мишей, збільшилися в тій же мірі, що й у молодих мишей, на той час, коли реакція зародкового центру досягла свого апогею. Це демонструє, що вікові зміни В-клітин не викликають реакцію у відповідь клітин, що секретують антитіла, а швидше вони просто викликають затримку реакції зародкового центру.
Результати дослідження показують, що В-клітини можуть надзвичайно ефективно виконувати свої функції в молодших організмах. Крім того, фактори навколишнього середовища впливають на функцію В-клітин більшою мірою, ніж уроджений клітинний фактор. Також постає питання про те, чи покращить така стратегія, як плазмаферез (методика лікування захворювань різних органів, заснована на фільтрації плазми), функціональність В-клітин. Це здається цілком здійсненним з огляду на те, що плазмаферез може омолодити людей, підвищуючи популяцію В-клітин, макрофагів та природних кілерів (NK-клітини).
Декілька біологічних маркерів старіння змінюють свої рівні у бік молодших після плазмаферезу. Було б цікаво дізнатися більше про те, як це впливає на найпоширеніші клітини імунітету. Знання цього може прокласти шлях до майбутніх методів лікування, спрямованих на покращення роботи імунної системи у людей похилого віку.